Ну і як ведеться, короткий звіт про цьогорічний Перевал Бобікуса.
Ми не планували робити нічого гучного, просто день-два поспілкуватись біля вогню, за можливості кількома машинами віддати данину горам, прибравши водоспади. Але якось вже так вийшло, що захід зайняв всі 4 дні, і, мушу сказати, не дарма. Коротко про деталі.
Почалося все з гарної погоди, ми вибрали будній день для взяття перевалу, це б забезпечило нам виїзд на Парашку за відсутності піших туристів. На штурм перевалу погодилось небагато машин, виступили тільки 3 найбойовіші екіпажі. Це теж давало шанс зекономити час і прорватись через Перевал ще за сонця. Цікаво, що цього року серед бойових машин була й Елька Танкіста, щоправда на Малатесті, рідкісне поєднання, але ці колеса зробили з неї танка, ніхто і не вірив що вона там пройде.
Розпочали з доброї справи.
Далі перетнули межу Національного Парку, де за найменшу шкоду природі, наприклад, за розпалювання вогню, світить кримінальна відповідальність. І що ми там побачили? Правильно, як завжди, паких поціновувачів реліктових хвойних лісів:
Хоча з іншого боку вони робили і добру справу - трасу для тріалу. Правда вона чомусь не сподобалась двом останнім екіпажам і вони вирішили її зіпсувати на ніц
Далі почався вже відомий всім поціновувачам перевалу автобанчик, що цікаво лісоруби в один голос казали "ви там не проїдете" (кажу чесно - я їм за це не платив).
Ну і вуаля - Перевал Бобікуса взято!
Але найбільший сюрприз виявився попереду - через дощове літо спуск виявився розмитим і навіть важчим за підйом! Скільки радості було в очах дітей)
Потім нас чекали ще і полоси штучних перешкод
І це у нас забирало шанс виїхати на Парашку до заходу Сонця. Врешті ми таки виїхали на хребет в момент заходу,
Але на саму вершину потрапили вже в сутінки
Останнє світло ловили вже на спуску
у лісі вже було темно
Але це не заваджало нам збирати гриби з вікна машини. Завдяки світлу люстри було видно екземпляри, не видимі вдень. Наприклад ці, фотка з вікна бобіка
Наш успішний день закінчився подякую гірських духів за прибирання гір:
Наступного ранку учасників дєйствія-бєзобразія чекала лайт-програма.
Відвідали глибинне озеро та декілька водоспадів
Що прикро - не стало однієї з принад класичного маршруту Перевалу - труби з найдовшим в країні відлунням - її просто викопали на металобрухт. Така тепер там сумна картина:
Зворотною дорогою місцеві попросили буксир.
Вони не знали з ким матимуть справу
Але врешті все закінчилось без пригод і ми прибули в табір на черговий шашлик.
Третій день був днем роз'їзду. Традиційно випав дощ, але для джипера це було свято і всі почали вимагати нових маршрутів. Хочете - маєте! І ми поїхали на Скелі Довбуша.
Вибрались майже швидко, на здивування місцевих, з іншого боку ніж усі машини)
Швиденько пройшли антицилюлітну програму
І вйо по конях далі. Але цього виявилося замало і ми вирішили поїхати ще одним незвіданим маршрутом - з Тишівниці на Кам'янку. Маршрут, як виявилося, був не так давно розчищений, хтось зробив туди широку дорогу. Але пейзажі компенсували цей недолік і ми часто зупиниялися на місцевих виставках. Спочатку була виставка грибів, потім виставка мохів
Потім виставка краєвидів
Потім виставка закамуфльованих Патріотів
Виставка досягення місцевого сінного господарства
Виставка коней
Закінчилась поїздка виставкою народних умільців витягування скрипучих камінців з-поміж суппорта та колодок за допомогою течії води
Загалом це був особливий Перевал. Особливий не лише тим, що ми перевиконали програму а і душевністю учасників, погодою та і усім решту. Дякую всім за візит!