В двох словах прокоментую, що ідея взяття перевалу, попри весь свій рекреаційно-оздоровчий потенціал має і раціональне зерно. А саме привернення уваги до варварських вирубок Карпат а також вперше в історії був почищений водоспад Гуркало від наслідків туристичних сезонів. Думаю зробити цей виїзд щорічним.
Отже все розпочалося з закупівлі великих сміттєвих мішків та рукавичок. Зранку ми вирушили на рятування водоспаду. Було вирішено розділити прибирання на 2 етапи - чистка від наслідків бурелому і від туристичних наслідків.
Перша частина минула швиденько, забрали залишки кількох дерев, що звались у воду від вітру і збирали там все сміття та гнили. Виглядало це так:
З наслідками людськими справитись було важче. Дурна традиція залишити після себе гидоту виявилася доволі масовою. Не треба вгадувати, що ані сільрада ані місцеві магазини ані будь-яка інша інстанція не доклалися нічим до покращення вигляду водоспаду який приводить до них туристів а відтак і гроші.
Очищувати довелося досить велику площу.
Нам повезло, що якраз в цей час з гір спускалися туристи зі Львова - приємно, що вони навіть не питали чи долучатися а відразу взялися до роботи
Сміття були гори
Може звучати смішно, але нам бракувало поліетиленових мішків
Все органічне і горюче ми спалювали
А решту вантажили в бобра
Робота не з приємних, але хто як не ми
Нарешті сміття завезено на звалище, данину природі віддано і ми стартуємо у подорож
Колективне фото на стартовій поляні
і вирушаймо
Обов'язковий пункт програми - купання пілотів. Зарах отримали всі водії УАЗів.
Далі зустрічаємо крадіїв лісу, які ще мали совість звинувачувати нас, що ми (увага!) заминаємо колесамитраву! Це при тому, що ми їхали чітко по слідах їхнього ЗІЛа! І при тому, що з лісу лунав звук кількох бензопил! У відповідь ми випустили наших руйнівників на їхню техніку:
Далі нас чекав гірський відрізок у 5 км
І тут лоб-у-лоб зустрічаємо ще одних крадіїв лісу. Вони нам говорять, що далі немає проїзду, Урал пробував але не виїхав, мвляв, хлопці розвертайтеся. Як тільки я поцікавився що вони тут роблять і що це за звук бензопил у лісі, Урал дав задню і швидко нас пропустив.
Далі дорога справді закінчується і ми піднімаємось руслом потічка
Далі екіпаж Тойоти зустрічає прикрість, пробивається колесо, на місце якого ставимо росаву-запаску. Росава рулить
І якби не мужній штурман Тойоти, японська техніка би не піднялася, запевняю.
І поки японська техніка палить українську гуму і зношує китайські механізми в лебідці, мій УАЗ зустрічає пень, залишений карпатськими крадіями лісу (висота понад 1 метр). Найгірше, що пень був у високій траві а ліворуч нього, у тій же траві, хховається яма від викорчуваного тими ж браконьєрами столітнього дерева. Така рідкісна збіжність заставляє мого бобра почекати, відпочиваючи на лівому боці
Ось власне цей пень і банка з молоком, яка не розбилася під час оверкілю
5 хв і ми вже знову на колесах, у той час Все в порядку, жодної вм'ятинки. Єдині втрати - тріснуло дзеркало та розбилося 2 сирі курячі яйця в салоні. Чесно кажучи, це було найгіршою проблемою, бо потім стратив півдня на відмивання салону від білка і ще півдня пішло на віддряпування засохлого жовтка.
Що цікаво, на грані оверкілю був і другий УАЗ, буквально на 20 метрів вище місця мого перекидання. В даному випадку все обійшлося, пня у траві праворуч не було
Лебідка врятувала.
Загалом вчасно добралися до місця таборування і там нас чекав гарний пікнік, смачні напої та приємна втома
